Применко Сергей

Ось надворі знову осінь,
Ось тихесенько навколо.
Важко жити? Може досить
Спать ночами, йти до школи?
Може досить? Не знущайтесь.
Не ганяйте нас, не треба.
Просто-просто посміхайтесь.
Ми злетим, злетим у небо.
Осінь треба провожати,
Помахати знов рукою.
Може досить? Треба ждати!
Хтось радітиме з тобою,
Хтось будення ромалює
І в душі поселить літо,
Щастя знов запропонує,
Знов заставить нас радіти.

 

Кому яке діло, що на душі у тебе?

Ти сама по собі, ти не рвешся у небо.

Я не можу весь вік тобі допомагати.

Чому так важко ужитті благати?

 

Ніхто не здогадається,

Чому цей світ такий.

Людини все забороняється,

Земля мала, весь світ малий.

 

Ніхто нічого не шукає,

Усе подобається й так

Людина звіра проганяє.

Людина звіра. Не спроста.

 

Ніхто не знає, що там далі,

А будем жити, будем знать.

Тривоги, радості, печалі.

Нам не у космосі літать.

 

Ніхто не спить у цьому світі,

Проснулись всі уже давно.

Красиво жити мріють діти.

Красиво жити, як в кіно!!!

Ось нарешті настав Новий рік, і ми всі подумали, що із останнім боєм курантів настане нове життя. В голові пропливли найяскравіші думки та спогади минулого року. В пам’яті постали обличчя всіх людей, з якими пов’язані визначні події року, що минув… Перше привітання з Новим Роком, роком кролика; перший ковток алкоголю в новому році. Шампанське з якоюсь неймовірною силою „вдарило в голову”, чи то від своєї міцності, чи від того, що ти весь рік працював, працював наполегливо, намагався пробитися в цьому світі і змучившись впав.

Як добре, що першого січня ти не заснув в мисці з салатом, як добре, що першого січня, тебе не принесли додому, як добре, що тобі не потрібно червоніти перед друзями, за те що ти витворяв у Новорічну ніч, як добре що не розмістять фотографії зі святкування в Інтернеті, як добре…

Першого січня ти проснувся трохи пізніше звичайного, вихідний все-таки. Намагаєшся згадати коли пішов до ліжка і тобі це вдалося. Вдається згадати, що ти говорив минулої ночі. В голові киплять думки, про те що ти собі обіцяв зробити в рік тому, але чомусь не встиг, знову постають обличчя людей, які на тебе сподіваються і тих, кому вже байдуже до тебе, вони просто забули. І ти зупиняєш себе на думці, що ти можеш бути кращим, можеш бути успішнішим, і повинен це зробити в цьому Новому році.

Пошепки сказати: «Досить!»,
Потривожити знов тишу?
Що ж, коли кохана просить,
Знову серце їй залишу.

Остаточно розібратись
Мрії де і де кохання…
Краще тишу розривати,
А любить немов востаннє.

Спілкуватись вже не можу,
А мовчать, ще навіть важче.
Ти для мене — найдорожча,
Ти для мене — найнайкраща.

Щось сказати, дуже просто,
Ще й затіяти любов.
Хочеться сказати досить
І мовчати знов і знов.

Перемоги пережити
І поразки залишить…
Трішки крилами махнути
І по справжньому прожить.

І не слухатись щодення,
Полюбить, як перший раз,
Говорить, немов востаннє
І не думати про час…

Може краще розігнатись
І розбитися об скелі,
Ніж вірним слову залишатись
І блукать в житті пустелі?